Праведна ніч,
Тиха ніч
Крадеться.
Віється попіл,
Та все запорошує слід.
Глушить крик білий попіл та й заміта
Косо протоптаний слід.
Церква догора.
Вогняний Господи,
Попіл – дитя твоє!
Глиняний хрест
Тріскає
Впоперек.
Попелом зверху,
Та й знизу всіяно цвіт.
Виє сич попід лісом та вже горить
Попелом всіяний цвіт.
Церква догора.
Вогняний Господи,
Попіл – дитя твоє!
Вогонь вив три дні і три ночі
І все, що цвіло, перейшло в Божий
попіл.
Ворон білий навіки зчорнів,
І не вірить Бог,
Що і сам вже став попелом!
Корчиться ніч,
Наче та
Ящірка.
Колеться небо
Й до сліз долучається віск.
Місяць впав біля церкви, але було
Пізно замолювать гріх.
Воїнство дня
Кровію вмилося.
Втупило очі
В завіяний попелом слід.
Глушить крик білий попіл, бо у вогні
Хрест переплавився в меч.
Церква догора.
Вогняний Господи,
Попіл – дитя твоє!