Оксана:
Якби були з тобою в парі,
Соколик любий, мій єдиний,
Була б від щастя вище хмар я –
Ти ж леґінь, красень задушевний.

Степан:
Я б не поїхав в заробітки,
Якби були з тобою в парі.
Живеш ти як, мо’, є вже й дітки?
Мо’, й не страшні були ті хмари?

Оксана:
Якби були з тобою в парі,
Варениками б пригощала;
Літали б лебедями в хмарах,
Тебе одного б цілувала.

Степан:
Так довго мріяв я про тебе
В заморські дні і ночі хмарні,
Молився Господу до неба,
Щоби були з тобою в парі.

Оксана:
Якби були з тобою в парі, –
Чому поїхав не прощавшись?
В очах без тебе лише хмари –
А клявся як?! – ти обнімавши.

Степан:
Перестраждали ми чекання –
Тепер я знаю: "Будем в парі!"
Ніхто не стримає кохання –
Засяють зорі й в небі хмарнім!

Оксана і Степан:
Боже ясний, Боже любий!
Дякуєм тобі за радість –
Згинули лихі ненастя.
За любові дякуємо щастя!